Мистецька заява

Немовлята і діти які представлені в фотографіях являються лише частиною сотень тисяч осиротілих покинутих занедбаних, бездомних дітей України. Ці фотографії були зроблені в травні 2001 року, лютому і серпні 2002 р. підчас візит до двох сиротинців у Львові. Чорно-білі зображення виявляють невинність, смуток, безперспективну радість, самітність і вимушену незалежність. Світлини творять в наші уяві фотомонтаж людського розпачу. Кольорові зображення вловлюють крихку надію і радість що лише декілька з усіх фотографованих її мають.

Мета фотографій с показати повсякденне існування в сиротинці дітей з малою надією на родинне життя. Варта застановитися кожному як усиротіле життя немовлят, дітей впливає на іхню майбутність. Ці і інші сироти України інстинктивно потребують сподіваються і мріють те що і всі діти світу просять вимовити рідне слово „моя мама”. Чи сни здісняться? Можливо і буде кілька щасливих із них але більшість будуть позбавлені цеї можливосте зазнати щастя родинного гнізда, материнського тепла і впевності у майбутньому.
Ці діти є СИРОТИ – ПОЗБАВЛЕНІ БАРВ в свойому житті.